Нас вбивали, БО МИ - УКРАЇНЦІ…
У четверту суботу листопада, Україна вшановує пам'ять жертв голодоморів. Їх нашому народу прийшлося пережити аж три. Найвідомішим і визнаним на міжнародному рівні голодомором є масове вимирання українців у 1932—1933 роках. Масова загибель людей від голоду, яка була спланована комуністичним режимом - це геноцид проти корінного населення України, це злочин проти людяності, якому немає терміну давності.
- Скільки можна!
- Можна! Потрібно! Постійно, не втомлюючись, необхідно нагадувати, особливо молодому поколінню, про трагічні сторінки життя українського народу, про злочини керівників колишнього Союзу. Ми повинні осмислювати своє минуле, не мовчати, а говорити про нього.
В бажанні не дати згаснути пам’яті про ті страшні події, з відчуттям морального обов’язку перед минулими і прийдешніми поколіннями українців у Більченському ЗЗСО І-ІІІ ст. напередодні організували інсталяційну виставку матеріалів «Стежками лихоліття: нестихаючий біль голодоморів» і запалили свічку скорботи до 90 роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні. Учні школи взяли участь у щорічній акції «Незабудки пам’яті», доторкнувшись серцем до невщухаючого болю Матері-України у вбивстві її дітей за бажання не бути рабами, а свобідно жити з вірою в Бога на своїй незалежній землі!
Українська нація взяла на себе відповідальність за свою долю, за помилки минулого і за життя майбутнє. І нехай благословляє нас Всевишній на дорозі до Перемоги!
